Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Cozy Farm: як молоде подружжя наважилось покинути місто і відкрити козину ферму у селі

Опубліковано

Андрій та Галина Маланчаки чкурнули з міста та переїхали в закинуте обійстя у село Когути. Молоде подружжя хотіло, аби їхні діти могли зростати на природі і тут же досліджувати світ. У селі Андрій та Галина облаштували козину ферму Cozy Farm та еко садибу – мають вже 50 кіз та щодня приймають натовпи туристів. Долучитись до екотуризму приїжджають українці з різних куточків. А ще тут святкують дні народження та навіть весілля! Про те, як перетворити ферму на туристичну перлину розповів Андрій Маланчак.

Андрій Маланчак

Андрій Маланчак

Навчався в Українському католицькому університеті, спеціальність “соціальна педагогіка”. Працював відеографом у KUNETS FILM. Переїхав у село Когути і заснував еко-ферму Cozy Farm.

Переїхали в село поближче до природи

Cozy Farm – це сімейне господарство, яке ми ведемо разом з дружиною Галиною. Ми вирішили переїхати за межі міста, коли готувались до батьківства. Хотілось, щоб наші діти зростали на природі, могли легко контактувати з навколишнім світом та дихати чистим повітрям. А крім того, хотіли жити окремо від батьків. Ну і проживання тут значно дешевше.

Ми переїхали жити у село Когути, я випадково знайшов хатину і побачив, що тут велика територія, є стайня. Тому вирішили, що це чудова можливість завести власне господарство. Вирішили зайнятись саме козами, бо у нашій місцевості таке господарство не популярне – більшість тримає корів.

Ще коли не мав кіз, то всім розповідав, що хочу мати власне господарство. Тому першу козу мені привіз двоюрідний брат. А от далі я поїхав на ферму у Центральну Україну і там купив 5 маленьких породистих кіз і дві великі, які давали молоко. А коли люди почали дізнаватись про моє заняття, то ті, хто не мав часу та сил доглядати за тваринами, віддавали їх нам. А ще одне господарство продавало кіз і тих, що не встигли продати – віддавали безкоштовно. Зараз наша ферма налічує 50 кіз таких порід, як англонубійці, зааненці та ламанші.

Кіз пасуть електропастухи та мають gps

Всі працівники на нашому господарстві — я, дружина Галина, донечка Алітея та син Ян. Лише нещодавно ми найняли ще одну жінку, яка допомагає доглядати за господарством.

Кози пасуться на нашій території і там же ночують. Але потрібно ретельно слідкувати, щоб вони не захотіли чогось посмакувати на сусідському городі. Щоб цього не сталося, ми купили електропастуха (легка дротова огорожа, на яку подаються імпульси високої напруги від спеціального генератора. Якщо тварина контактує з неізольованим проводом, то відбувається короткочасне ураження електричним струмом, – авт.) і загородили територію. А ще, щоб вони не загубились і не втекли, я замовив gps для кіз на одному з китайських сайтів.

Читайте також: Сирний бізнес на останні 300 гривень. Історія сироварні “Скажи Cheese”

Щоб прогодувати тварин, доводилось вставати о 6 ранку. А коли я був зайнятий роботою і у нас не було електропастуха, то Галинка брала маленьку Алітею у слінг і йшла в ліс пасти кіз.

Прибуток із ведення козиних господарств можна отримати зі збуту молока та сироваріння. Але, коли ми побачили, що можливості реалізувати продукції немає, довелось “перезапустити” кіз. Тобто вони минулого року просто випасались, щоб зараз давати більше молока.

Кози теж шкоду роблять. Є одна коза, яка навчилася відкривати двері, вона якось язиком гачки відкривала. Тому доводиться шукати спільні межі.

Та було й багато труднощів. Щоб облаштувати ферму довелось взяти не один кредит. На початку ми не зовсім розуміли як піклуватись про кіз, тому вони хворіли і доводилось звертатись до ветеринара. А це також коштує чималих грошей. Та попри всі труднощі, нам подобалось і подобається те, що ми робимо.

Пригощаємо туристів козячим молоком і йогуртом 

Кози у нас дуже щасливі, адже харчуються вільним випасом ( навіть зимою) і завжди перебувають на свіжому повітрі. Тому молочко таке смачне і корисне. Бо перш ніж молоко потрапляє в банку, кізоньки визбирують у лісі та полі, ті трав’яні смаколики, які вважають за потрібне. З молока ми виготовляємо сир, кефір, йогурт, морозиво.

Як я вже казав, можливості збуту продукції не було. Ми залізли в борги і тоді я вирішив, що потрібно щось робити. Тому акцентували увагу саме на туризмі, адже друзі до нас приїжджали і казали, що це хороше місце для відпочинку. Одне одному допомогло. Бо туристи, які приїжджають до нас, мають можливість купити свіжу молочну продукцію – літр молока за 30 гривень, а йогурт зі злаками – 32 гривень. А нещодавно почали співпрацювати з магазином фермерської продукції.

Читайте також: Креветки зі Жмеринки: як працює єдина українська креветкова ферма

Під час карантину, коли туризм і продажі припинилися, а молока було багато, я вирішив віддавати його безкоштовно. Їздив у Новояворівськ, а потім щочетверга привозив молоко у Львів та роздав всім охочим десь 60 літрів. Попереджав про акцію у Фейсбуці. Таким чином ми хотіли підтримати загальний дух людей і чимось допомогти. Не варто забувати, що козяче молоко дуже корисне для здоров’я та імунітету. А ще це допомогло розказати трохи більше про ферму. Вийшла така реклама.

Створив власноруч екстремальні гойдалки 

Наші гості мають можливість на власні очі побачити життя ферми. Коли ми зрозуміли, що молоко та сир особливого прибутку не принесе, то облаштувати територію для екотуризму. Спочатку гостями були наші друзі, які розповідали про нас своїм знайомим, а ті своїм. Уявіть, що нам навіть не знадобилось ніякої реклами — спрацювало сарафанне радіо.

Дітям на фермі цікаво поганятись за курочками та кізочками чи просто побігати на подвір’ї. А от для дорослих хотілось зробити щось цікаве. Зазвичай до нас приїжджали на пікнік, але я вирішив ще й зробити екстримальні гойдалки. Повністю сам вигадав, спроєктував, а саму гойдалку зробила фірма, яка займається виготовленням таких товарів. Одна з гойдалок нагадує ваги — вверх та вниз підіймається і по колу крутиться. Та що там розповідати, краще самим спробувати!

Чому до нас їдуть туристи? Бо їх приваблює атмосфера. Ми хочемо, щоб люди відчували таку свободу, тішились разом із нами, тому й облаштовуємо територію так, щоб цікаво було і дорослим, і дітям.У нас немає таких стосунків, що от я надаю послуги, те коштує стільки, а те стільки, отут можна стільки покататись, а тут стільки. Ми всім раді, всіх пригощаємо, спілкуємось. На гойдалки теж ціни немає — відпочивайте скільки завгодно. А щодо оплати, то у нас є такий пеньок зі скриньками, куди туристи можуть кидати гроші. Зазвичай можемо заробити 100-500 гривень в день. Але все по різному — хтось може 20 гривень залишити, а хтось 100 євро.

На нашій фермі гуляють весілля

От знаєте, всі про нас пишуть – “втекли від міста”. Але ж ми соціальні люди, просто нам прикольно жити на природі і недалеко від міста. Мені подобається спілкуватись з гостями, дізнаватись про їх життя і просто заводити нові знайомства. Часто приїжджають гості, які влаштовують тут не тільки пікніки, а й вечірки.

На нашій фермі навіть святкували весілля. Було таке свято для любителів природи — зробили з тюків сіна столики, облаштували територію, повісили дуже багато ламп. Всі гості були у вишиванках і вийшла така колоритна тусовка.

Ми відкриті для всіх охочих. На фермі часто влаштовуємо фотосесії. Організовуємо навіть благодійні вечірки. От минулого року ми хотіли підтримали 19-річну Юлію Лісень, яка має хворобу печінки. На благодійній вечірці зібрали близько 40 тисяч гривень, які відправили на лікування дівчині.

Суспільство

У Харкові відкрили перший адаптаційний простір для ВПО

Опубліковано

В Харкові відкрили перший центр адаптації “Свій” для внутрішньо переміщених осіб. Розташований він за адресою вулиця Серпова, 4-Б. Тут переселенці можуть отримати підтримку від різних фахівців, а також навчатися на курсах перепідготовки з популярних професій.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Про роботу простора

Простір діятиме за принципом “єдиного вікна”. Тобто для допомоги ВПО під одним дахом спільно працюватимуть муніципальні служби, фахівці центру зайнятості, представники міжнародних організацій, психологи та юристи. Крім того, у спеціальному приміщенні проводитимуть тренінги, групові консультації та семінари.

Читати також: Prometheus та robota.ua створили сервіс для зручного пошуку роботи

Мета – підтримати адаптацію ВПО до їхньої нової громади та допомогти побудувати нові зв’язки.

Відвідати адаптаційний простір можна за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4-б.

Графік роботи: з понеділка до четверга з 09:00 до 18:00. У п’ятницю осередок працює із 09:00 до 17:00.

Нагадаємо, що розробники анонсували створення сервісу, який мінімізує ризики користування Telegram.

Також ми повідомляли, що 24-річна дівчина відкрила пекарню та годує цілу 9-поверхівку у Харкові.

Фото: простір “Свій”.

Читати далі

Суспільство

Дядя Гриша вже 5 місяців збирає донати Україною

Опубліковано

Волонтер дядя Гриша з Херсона вже 5 місяців їздить містами України та збирає донати на ЗСУ! Його всюди впізнають і підходять сфотографуватися. І звісно, підтримують гривнею.

Історія дяді Гріши

Григорію Янченку, відомому як дядя Гриша, 76 років. Ще під час служби в радянській армії він отримав поранення, що призвело до ампутації ніг. У мирний час продавав газети на ринку. Коли ж у 2014 росія напала на Україну, почав волонтерити.

Повномасштабне вторгнення

А у 2022 в уже окупованому Херсоні збирав донати на ЗСУ прямо на вулицях міста. Та й чималі донати! Евакуювавшись, він вивіз із собою для Збройних сил 600 000 гривень. Поки ці гроші робили свою справу, Григорій продовжив волонтерити — тепер мандруючи Україною.

Читати також: Cuibono створили шахи, які рефлексують досвід переміщених через війну українців

“Я вирішив для себе, що буду мандрувати україною та зупинятися в кожному міст на тиждень. Це буде ефективніше”, – каже він.

Він встиг побувати в Запоріжжі, Миколаєві, Чернівцях, Луцьку, Рівному та ще низці українських міст. З 2014 року зібрав уже 8 мільйонів гривень! 3 них 3,5 – під час повномасштабної війни. За зібрані кошти купує дрони, старлінки, генератори та медикаменти.

Хто зна, можливо, невдовзі ви побачите дядю Гришу й у своєму місті?

Нагадаємо, що в Україні створять мережу ветеранських просторів для реабілітації та консультації військових.

Читати далі

Суспільство

Як переселенка з Енергодара відкрила власну сувенірну справу в Запоріжжі

Опубліковано

Перед російським вторгненням Яна проживала в місті Енергодар, займалася ручною виготовленням сувенірів і виробів із дерева. Після окупації міста разом із чоловіком переїхала до Запоріжжя.

Про це розповідає Мінреінтеграції.

Історія відновлення

Пані Яна швидко освоїлася на новому місці: волонтерство, соціальні проєкти, а також навчання у школі підприємництва. Написала бізнес-план, взяла участь у конкурсі та отримала мікрогрант – 1,5 тисячі євро.

Читати також: В Україні створять мережу ветеранських просторів для реабілітації та консультації військових

За отримані кошти придбала лазерний станок для роботи з деревом. За словами майстрині, цей інструмент дозволяє виконувати замовлення більш швидко та ефективно.

Наразі Яна вже повноцінно відновила роботу виробництва та продовжує займатися улюбленою справою.

“Важливо ніколи не сумніватися в собі та своїх силах, бо при будь-якій поразці треба завжди йти далі”, – каже жінка.

Нагадаємо, що в Бучі відкриють оновлену школу бойових мистецтв.

Фото: Мінреінтеграції

Читати далі